БАЛА́БУХА, и, ж., діал.

1. Гуля. Під плечем така балабуха (Сл. Гр.); З тих балабух, що понависали над очима, полилася якась мутна вода (Мирний, III, 1954, 173).

2. Невелика булочка. * У порівн. — А жіночка в нього яка? — своє товче Івга. — Кругла та пухла, немов балабуха (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 93.