БАЙРА́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до байра́к. Байрачні чагарники густішали, заважали швидкій їзді (Ле, Побратими, 1954, 37); // Характерний для байраку. Степова зона характеризується наявністю лісової рослинності байрачного типу (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 91.