БА́ЙКА¹, и, ж.

1. Невеликий віршований або, рідше, прозовий повчальний твір алегоричного змісту. Моя байка, добрі люди, У пригоді, може, буде (Гл., Вибр., 1957, 156); Він [М. Старицький].. перекладає на українську мову поезії Лєрмонтова, Огарьова, Пушкіна та байки Крилова (Про мист. театру, 1954, 107).

2. розм. Вигадка, розповідь про те, чого насправді не було, не може бути. То байка, що Іван був дев’ятнадцятий в батька, а Анничка двадцята, їхня родина була невелика (Коцюб., II, 1955, 310); — Я не знаю, люди, що ми слухали: правду чи байку? (Стельмах, І, 1962, 197).

БА́ЙКА², и, ж. М’яка бавовняна, рідше вовняна тканина з ворсом; бая. Хороша була та Катря.. Плахта на їй шовкова,.. корсет зелений з байки або з сукна (Вовчок, І, 1955, 182); Витяг [Федот] кілька пар червоноармійської білизни, два відрізи на шинелю, три пари нових галіфе, білу байку на онучі (Тют., Вир, 1964, 215).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 90.