БАЙДУЖІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Цілком, зовсім байдужий (у 1 і 2 знач.). — Бачу, що й ви до Насті байдужісінькі (Речм., Весн. грози, 1961, 263).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 90.