БАЙДУ́ЖЛИВО, рідко. Присл. до байду́жливий. Вона й привіталася, і снідання подала,.. та все якось наче недбайливо, якось байдужливо (Вовчок, І, 1955, 310).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 90.