Про УКРЛІТ.ORG

байдуже

БА́ЙДУ́ЖЕ.

1. Присл. до байду́жий 1. Вставав [Лазар] серед ночі і йшов на роботу, байдуже, холодно, без цікавості (Коцюб., II, 1955, 199); Що людям до жалю чужого? — Одні позіхали, байдуже мовчали, А другі тікали від нього (Л. Укр., І, 1951, 344); Чи міг Вася байдуже писати про бійця, який пробивався з ним трансільванськими лісами..? (Гончар, І, 1954, 172); * Образно. Осіння ніч байдуже шамотіла десь за тином опалим листям (Донч., І, 1956, 101).

2. у знач. присудк. сл. Все одно, однаково, не має значення. Байдуже, якії в картині обводи. Аби малювання майстерне (Сам., І, 1958, 128); Дівчата в ясних убраннях Усміхаються ясно — Не мені, та байдуже! (Рильський, І, 1946, 188); // Не беру (не буруш і т.д.) до уваги. [Мар’яна (спохватившись):] Е, ні, треба додому бігти..; заслухалась вас та й байдуже, що пора уже додому (Вас., III, 1960, 29); // Не журюся, не турбуюся (не журишся, не турбуєшся і т. д.). В сусід моя матусенька, А батько й байдуже (Щог., Поезії, 1958, 74); — А я про своє [пальто] байдуже, — додав Власов, лягаючи прямо на траву (Мирний, IV, 1955, 142).

3. у знач. присудк. сл., кому до кого, до чого, про кого, про що. Не цікавить, не обходить кого-небудь щось. Віднині в них одна дорога. А до людських теревенів їм байдуже (Руд., Остання шабля, 1959, 11); Розтовстів наш котик дуже — До мишей йому байдуже (Бойко, Ростіть.., 1959, 83); Дарма, про все йому [ведмедикові] байдуже. Лежить та ласує медком (Гл., Вибр., 1951, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 89.

вгору