БАЙБАРА́К, а, ч. Верхній чоловічий або жіночий сукняний одяг чи кожушок, критий сукном. — Якось я раз зібралась на музики, Взяла новенький синій байбарак (Сам., II, 1958, 9); Одягнений у сукняний байбарак домашнього виробу, дідок мав святковий вигляд (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 89.