БАДЬОРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок. Намагатися триматися бадьоро, мати бадьорий вигляд. А диво-цариця, Мов та чапля меж птахами. Скаче, бадьориться (Шевч., І, 1951, 247); На них [возах] сиділи дядьки, одні з них бадьорилися, перемовлялися між собою, інші, обіпершись ногами об війн, куняли, зморені сном (Тют., Вир, 1960, 145); Я бадьорився, намагався розігнати туман смутку, що горнув мені душу, а все марно (Грим., Подробиці.., 1956, 90); // Триматися по-молодецькому. Дід Карній — значно старіший. Йому вже за шістдесят. Але він ще бадьориться (Коз., Сальвія, 1959, 20); * Образно. Хата хоч стара була, та як полагодив був Остап,.. то вона мов і бадьорилася (Мирний, II, 1954, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 86.