БАГРІ́ТИ, і́є, недок., поез.

1. Набирати багряного кольору, ставати багряним. * Образно. Земля вся навкруг почорніла, А битва гула і гула. В димах задихались світанки. Багріли вогнем вечори (Нагн., Вибр., 1957, 374).

2. Виднітися, виділятися своїм багряним кольором. В осінній день, мов смолоскип. Багріє липа (Мал., III, 1957, 516).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 85.