БАГРЯ́НЬ, і, ж., поет. Багрянець, багряний колір. І бригадиру в теплу рань Ходить отут, у чистім полі, Де в сизих росах стерні голі. Де лісу ближнього багрянь (Шлорта, Вибр., 1958, 97); Ти [Київ] для мене, як пісня крилата Над багрянню прапорів твоїх (Сос., Вірші, 1954, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 86.