БАГА́ТСТВО, а, с.

1. Велике майно, цінності, гроші. Не той чоловік вбогий, що багатство стратив, а той, що не дбає ні об чім (Вовчок, VI, 1956, 251); А звідки в мене те багатство візьметься, коли я день і ніч на панській землі роблю? (Ю. Янов., І, 1954, 32); * Образно. Бліде сонце, показавшись на мить, висипало з-за хмар на землю своє. останнє багатство (Коцюб., II, 1955, 74); // Достаток усього, розкіш; протилежне бідність. Максим бажав дочку виростити в багатстві та розкоші (Мирний, I, 1949, 236); Жити в багатстві.

2. перев. мн. Сукупність матеріальних цінностей (про надра землі, тваринний і рослинний світ). Ще ж лежать під землею багатства (Тич., І, 1957, 164); В океанах і морях в великі багатства. Це насамперед різноманітні тварини і рослини (Фіз. геогр., 5, 1956, 59).

3. чого. Велика кількість, багатоманітність. Він.. захопився блиском та багатством європейської культури (Коцюб., II, 1955, 135); Багатство дієслівних синонімів, які письменник [М. Коцюбинський] часто вживає в новому значенні, допомагає передати глибокі людські переживання (Укр. літ., 9, 1957, 232).

4. перен. Про щось дуже цінне, важливе, значне. Найбільше багатство — здоров’я (Укр.. присл., 1955, 143); Яка краща спадщина, яке більше багатство може бути для чабана, ніж цей колодязь.. І чабан береже його (Гончар, Тронка, 1963, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 83.