Про УКРЛІТ.ORG

багатомовний

БАГАТОМО́ВНИЙ, а, е.

1. Який користується багатьма мовами. Багатомовний натовп; // Який пишеться, видається, укладається і т. ін. багатьма мовами. Успішний розвиток української, як і всієї багатомовної радянської дитячої літератури, відбувався в тісному зв’язку з розвитком в СРСР народної освіти, школи (Іст. укр. літ., II, 1956, 146).

2. Який любить багато говорити. Він ніколи не був багатомовним з своєю жінкою (Коп., Вибр., 1953, 433).

3. Який виразно натякає на що-небудь; багатозначний. Одного офіцера [царської армії] назвали "тигром", і в цьому багатомовному прізвиську відкривається його лиха вдача, його нелюдське ставлення до солдатів (Мар-тич, Повість про нар. артиста, 1954, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 81.

вгору