БА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. бавляться; недок.

1. чим, з ким і без додатка. Забавлятися, гратися. Ріс я в лісі на самоті і бавився, як сам собі знав (Вовчок, VI, 1956, 301); Ось уже недалеко знайомий будинок, де ..зустріне її хлопчик, з яким завжди любила бавитись (Шиян, Гроза.., 1956, 55); * Образно. Пустотливий вітрець з Дніпра бавився дідовою бородою (Донч., VI, 1957, 60); // Весело проводити час; розважатися. Тут [у пана] Тарас коли не сам малював, що спаде йому на думку, то бавився усякими малюнками (Мирний, V, 1955, 310); Кавалери крутилися, бавилися, але ні один не освідчився (Кобр., Вибр., 1954, 91).

2. Грати в яку-небудь гру. В коника бавиться [Володя], за мотузочку мене прив’яже і цьвохкає батіжком (Коп., Вибр., 1953, 385); // перен. Займатися чим-небудь несерйозно. Суддя старався про переведення до більшого міста, та сказали, щоб не бавився в політику (Кобр., Вибр., 1954, 37).

3. діал. Баритися, гаятися. Ой їдь, милий, та не бався (Чуб., V, 1874, 12); — Не бався ж довго, — мовила мати услід [синові] (Л. Укр., III, 1952, 563).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 77.