БАБКУВА́ТИЙ, а, е, діал. Старкуватий, зморшкуватий. Він став зовсім бабкуватий (Сл. Гр.); Бабкуватим обличчям сміється сторож (Стельмах, Хліб.., 1959, 266).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 76.