БАБА́ХАТИ, БАБА́ХКАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. неперех. Утворювати сильні низькі уривчасті звуки; // Стріляти. Одного разу з Ільком вони надумали, що не дуже їхній пістолет бабахкає, треба, щоб луна дужче пішла (Вишня, II, 1956, 261).

2. перех. Сильно бити, вдаряти, кидати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 75.