Про УКРЛІТ.ORG

баб'ячий

БА́Б’ЯЧИЙ, а, е. Прикм. до ба́ба1 3. [Xрапко:] Ця [Галька], здається, змогла б дати мені підпомоги. Та що? Не баб’ячих рук це діло (Мирний, V, 1955, 122); В кількох кроках від лугу, звідки вжед олинав баб’ячий сміх і гуки, Ксеня обережно спинила Любу за рукав (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 256); // Такий, як у баби; власт. бабі, бабам. Зморшкувате баб’яче обличчя дідугана почервоніло від хвилювання (Донч., III, 1956, 324).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 77.

вгору