А́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Вигукувати "ах", виражаючи здивування, захоплення, радість. горе. співчуття та ін. Артамонов намагався думати про батьків, як вони зрадіють, побачивши його, як будуть охати й ахати, пританцьовуючи від радості (Дмит., Розлука, 1957, 127).

2. Утворювати глухі, переривчасті звуки (внаслідок удару, вибуху, пострілу).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 73.