АСФА́ЛЬТОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до асфальтува́ти; // у знач. прикм. Асфальтована дорога, обсаджена яблунями й черешнями, віється в підгір’я (Кучер. Зол. руки, 1948, 92); // асфальто́вано, безос. присудк. сл. Значну роботу проведено по впорядкуванню міста [Борислава]. Багато доріг асфальтовано, вулиці освітлені (Наука.., 8, 1956, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 69.