АСИСТЕ́НТ, а, ч.

1. Помічник професора, лікаря та ін. в тій чи іншій роботі. А професор дотепер керував моєю працею. Я був у нього за асистента (Шовк., Інженери, 1956, 120); Коли прийшов Мартинов, асистенти [хірурга] готувалися до операції (Донч., І, 1956, 371); Зараз почнеться сцена, перед написанням якої хочеться звернутись до художників, операторів, асистентів, освітлювачів, — до всіх, хто повинен розділити зі мною складний труд створення картини (Довж., І, 1958, 185).

2. Нижча посада викладача у вузах, а також особа, що займає цю посаду. Він [О. А. Гроссгейм] зайняв посаду асистента при кафедрі ботаніки (Видатні вітч. географи.., 1954, 140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 66.