АСИМІЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́еш, недок. і док., перех.

1. Робити кого-, що-небудь подібним до себе, перетворювати на свій лад. Саме полтавсько-київська її [літературної мови] основа назавжди асимілювала.. тимчасові місцеві.. відхилення (Пит. походж. укр. мови, 1956, 28).

2. що, біол. Засвоювати. Рослини асимілюють вуглекислоту; // Пристосовуватись до чого-небудь. Коли ж організм змушений асимілювати умови зовнішнього середовища, які в тій чи іншій мірі не відповідають його природі, створюється організм, відмінний від попереднього покоління. (Наука.., 3, 1957, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 66.