АРТИСТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до арти́ст 1. Була в театрі на новій п’єсі з артистичного життя (Л. Укр., V, 1956, 420); Кожний з них умів похвалитися тим, як починав він свою артистичну кар’єру в театрі Корша (Смолич, Театр.., 1940, 25); // Власт. артистові. Багаті акорди, симпатичні арії розворушили її [Олесину] артистичну вдачу (Н.-Лев., III, 1956, 228).

2. Який відзначається високим мистецтвом виконання, майстерністю; майстерний, мистецький. Хоч ваша музика і не до слів, зате — яка артистична штука! (Мирний, III, 1954, 204); Моє артистичне читання подобалося Сергієві Валентиновичу (Сміл., Сашко, 1957, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 63.