АРМАТУ́РНИЙ, а, е, техн., буд. Прикм. до армату́ра 1, 2. При спорудженні фундаментів під обладнання трест широко застосував жорсткі арматурні каркаси і зварні сітки (Архіт. і буд., 3, 1955, 18); // Який виготовляє арматуру (в 1, 2 знач.). Арматурний цех; // Признач. для арматури. Триряди колон.. підпирали нештукатурвну бетонну стелю з арматурним дротом (Ле, Міжгір’я, 1953, 475).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 60.