АПОПЛЕ́КСІЯ, ї, ж. Тяжкий хворобливий стан, викликаний крововиливом у мозок або закупоркою мозкових судин. Після одної дуже бурливої сцени зі своїми вірителями він впав у таку лютість, що дістав удару апоплексії (Фр., VII, 1951, 11); Крововилив, що швидко розвивається, має назву апоплексії (Курс патології, 1956, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 55.