АПОКРИФІ́ЧНИЙ, а, е.

1. літ. Прикм. до апо́криф. Завважу тільки, що, окрім численних статей апокрифічного змісту, тут [у рукописному збірнику XVII в.] переписано чимало житій, легенд, проповідей (Фр., XVI, 1955, 322); Апокрифічна література.

2. перен., книжн. Вигаданий, несправжній, сумнівний. Дві сльози,, покотились по сухих щоках і впали.. на ту коробочку з апокрифічними святощами (Н.-Лев., III, 1956, 396).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 55.