АНІТРО́ХИ, присл. Варіант прислівника нітрохи, вживаний для підсилення переважно перед присудком із заперечною часткою н е в значенні, близькому до зовсім, ні в якій мірі. Крута гора, рови, ями, здається, анітрохи не перетинали хлопцям шляху (Мирний, І, 1954, 250); Владко сидів зовсім спокійний і анітрохи не змішавсь під цим градом докорів (Фр., VI, 1951, 238); — Я анітрохи не сумніваюсь, що ми доможемось неабияких наслідків і в лабораторії, і поза її стінами (Шовк., Інженери, 1956, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 46.