АНТИПА́ТІЯ, ї, ж.

1. Почуття неприязні, огиди, відрази до кого-, чого-небудь; протилежне симпатія. Симпатії, антипатії у неї залежать від настроїв і часто міняються (Л. Укр., III, 1952, 718); — Правда твоя, у мене до нього є й особиста неприязнь, глибока антипатія (Донч., V, 1957, 367).

2. розм. Про людину, що викликає таке почуття. — Я це також уже завважала, — вмішалася одна з пань, якраз моя антипатія (Коб., III, 1956, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 50.