АНТИКАТО́Д, а, ч. Шматок тугоплавкого металу, об який ударяються катодні промені в рентгенівській трубці. При гальмуванні електронів, що вдаряються об антикатод, виникав рентгенівське випромінювання (Курс фізики, III, 1956, 331).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 49.