АНАХРОНІ́ЗМ, у, ч.
1. Помилка в літочисленні, хронології подій, явищ. Анахронізм: титаря ляхи замучили зимою, а не літом (Шевч., І, 1951, 148).
2. Явище, поняття, погляд, звичай та ін., які застаріли і не відповідають сучасності; пережиток. [Галя:] Адже справді, хто, окрім українського поета, напише так тепло про кохання, про те, як дівчина виглядав козаченька, який хоч і зробився анахронізмом, але не з вини поетів (Сам., II, 1958, 97); Був мирний час, слово "фронт" звучало анахронізмом (Смолич, Ми разом.., 1950, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 44.