АЛФА́ВІ́Т, у, ч. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; азбука, абетка. Найдавніша, що дійшла до нас, слов’янська писемність знає два алфавіти — кирилицю і глаголицю (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 499).

За алфа́ві́том; По алфа́ві́ту — в алфавітному порядку; за абеткою. Узяти список з усіма запоріжцями — і всіх згадати за алфавітом (Вишня, І, 1956, 336).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 35.