АЛТАБА́С, у. ч., заст. Рід парчі, суцільно затканої Срібними нитками. [Купець:] Прийми Від нас цей адамашок злототканий. Ці килими, китайку, алтабас (Коч., І, 1956, 482).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 35.