АКТИ́ВНІСТЬ, ності, ж.

1. Властивість за знач. акти́вний 1. Він [О. М. Сибіряков] відзначався ще надзвичайною спостережливістю, активністю та письменницьким хистом (Видатні вітч. географи.., 1954, 102); В рядах комсомолу в суворій боротьбі формувалися благородні риси нашого юнацтва, його висока політична активність, невгамовна громадська ініціатива, почуття обов’язку перед Батьківщиною (Рад. Укр., 16.VI 1957, 1); // Енергійна діяльність; діяльна участь у чому-небудь; протилежне пасивність. В нинішніх умовах партія вимагає від профспілок ще більшої активності в комуністичному будівництві (Рад. Укр., 21.VI 1957, 1); Зростання активності народних мас у будівництві нового життя — закон епохи соціалізму (Програма КПРС, 1961, 13).

2. спец. Здатність до реакції, взаємодії з чим-небудь. Через свою високу хімічну активність щодо кисню фосфор у природі не зустрічається у вільному стані (Хімія, 9, 1956, 93); За допомогою марганцевих мікродобрив можна регулювати активність ферментів (Наука.., 3, 1957, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 29.