АКСАКА́Л, а, ч. У народів Середньої Азії — мудра, шановна, літня людина, а також форма ввічливого звертання до чоловіків. 1938 року П. Г. Тичина побував у юрті аксакала Джамбула, і ця зустріч вилилась у щиру дружбу двох співців (Літ. Укр., 20.ІХ 1974, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 664.