АКА́ЦІЯ, ї, ж. Назва кількох видів посухостійких дерев або кущів з білими чи жовтими квітками. Гаряча повітря було повне гострих пахощів акацій і розливало якусь розкіш на ввесь двір (Н.-Лев., II, 1956, 223); Одеса лежала на крутому узгір’ї в садах акацій і каштанів (Кучер, Чорноморці, 1956, 65).

∆ Бі́ла ака́ція — дерево з пахучими білими квітками. У нас (себто у кубанців) уже одцвіла біла акація (Сам., II, 1958, 466); Ж́овта ака́ція — чагарник з жовтими квітками. Коло самого дому, під вікнами, росли кущі жовтої акації (Н.-Лев., II, 1956, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 26.