АЖУ́РОВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що ажу́рний. По обох сторонах широких сходів здіймалося залізне ажурове поруччя (Коб., III, 1956, 165); На майдан Тремтячі тіні ажурові Розквітлий кидає каштан (Рильський, II, 1946, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 23.