АД, у, ч., заст. Пекло. Енея так вона любила. Що аж сама себе спалила. Послала душу к чорту в ад (Котл., І, 1952, 86); [Олізар:] Що воля вийде, я цьому так вірю, як тому, що завтра буде день. Треба тільки частіше будить людей од аду, будить приспану волю, нагадувать правду (Вас., III, 1960, 445).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 19.