АВТОМА́ТНИК, а, ч.

1. Той, хто обслуговує автомат (у 1 знач.).

2. Боєць, озброєний автоматом (у 2 знач.). Танк спинився на мить, автоматники зіскочили на землю (Собко, Кавказ, 1946, 155); Біля командира автоматників, автоматниця лейтенанта Петра Кошового, старенька бабуся з глечиком у руках (Головко, І, 1957, 438).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 12.