АВАНТЮРИ́СТ, а, ч.

1. Той, хто схильний до авантюризму; пройдисвіт. Часом цими ж шляхами мандрували всілякі посли й дипломати чи то авантюристи (Ле, Наливайко, 1957, 5).

2. заст. Шукач пригод. З самого початку вбачали в ньому не стільки цезаря, скільки відважного авантюриста (Гончар, Таврія.., 1957, 662).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 8.