Так таки й нема? Чого це, дозвольте спитати, нема: «о т р у б а»? «Отруба», «действительно», нема, але за соціальну базу ми беремо ідеологію пролетаріату і відповідне комуністичне оточення, а за економічну — елементи соціалістичного будівництва. І нервуємось ми не тому, що не маємо відповідної бази, а тому, що тов. Пилипенко, замість підбадьорити революційних письменників, глузує з них: мовляв, не мають соціально-економічної бази, і, таким чином, штовхає їх у ворожий табір. Ми нервуємось тому, що тов. Пилипенко, хоч і обіцяв допомогти пролетарському митцю, «як комнезам індустріальному пролетаріату», але замість такої допомоги преподносить комбінацію з трьох пальців. Ми нервуємось, нарешті, тому, що тов. Пилипенко революційний «плужанський» молодняк веде до куркуля, до того «т в е р д о г о   г р у н т у», де «ясна мета» і де на цю «ясну мету» надіто дуже сумнівне «кільце». Але яке ж то «кільце»?

«Це — кооперація (пише наш друг) в усіх її найрізнорідніших формах. Вона є основою й темою селянської літератури, витісняючи теми збройної горожанської війни». «Тому й ідеологічних ухилів у «плужан» менше: найближчі перспективи революційного будівництва ясні». «Інша річ, коли б поспитати їх про перспективи дальші».

Таке от «кільце»: кооперація. Звичайно, кооперація річ непогана, але в тому випадку, говорить тов. Сталін, коли її ув’язано з усією радянською системою, коли з нею зв’язано дальші перспективи, коли вона є нерозривний елемент соціалістичного будівництва. Але коли ця кооперація не має «дальших перспектив», коли вона «витісняє теми (скажіть, будь ласка, яка ненависть до тем! — М. X.) горожанської війни», то не тільки дозвольте взяти її під сумнів, але й дозвольте запитати: з чого ви радієте, шановний Сергію Володимировичу: чи з того, що куркуль має «твердий соціально-економічний грунт», чи з того, що йому «ясні перспективи», чи з того, що він хоче одірвати кооперацію від соціалістичного будівництва? Ну?

Так-от яка це «автономія!» Пробачте, в таку «автономію» ми вам не віддамо ваш же таки «плужанський» молодняк. Ви пишете: «Пролетарському письменникові гірше». Це так. Але коли ви пишете: «Поруч кооперації повстає величезна проблема соціалістичної державної промисловості», то ми ще раз переконуємось, що ви не розумієте змісту нашої кооперації і не знаєте її місця. Ви говорите не про нашу кооперацію, яка не може стояти «поруч» соціалістичного будівництва, а тільки в   н ь о м у, — ви маєте на увазі глитайський «каператив». В противному разі для вашої кооперації «теж неясні б були дальші перспективи».

Такі от пікантні тлумачення кризи ідеології й творчості. Але що вони таке, самі ці тлумачення? Ц е   н е   щ о   і н ш е,   я к   п р и в і д   д о   к р и з и   і д е о л о г і ї   й   т в о р ч о с т і. Тов. Пилипенко каже, що «проблему організації» літературних сил «буде розв’язано тоді, коли ми розв’яжемо ідеологічні суперечки». Це цілком справедливо. Про це ми говорили кілька років назад, коли плужанський ідеолог рішуче автономізував свою масову селянську організацію. С п р а в а   в   т о м у,   щ о   а в т о н о м і з о в а н і   т в о р ч і   с и л и   з   «я с н и м и»,   н е з а л е ж н и м и   в і д   с о ц і а л і с т и ч н о г о   б у д і в н и ц т в а   «к о о п е р а т и в н и м и»   п е р с п е к т и в а м и   є   н е   т і л ь к и   з а г р о з а   д л я   т о в.   П и л и п е н к а,   а л е   й   з а г р о з а   д л я   р е в о л ю ц і й н и х   п и с ь м е н н и к і в.   В о н и   п о р о д ж у ю т ь   с у м н і в и   щ о д о   р е в о л ю ц і й н и х   п е р с п е к т и в   і   п е р е в о д я т ь   м о л о д ь   н а   н о в у,   ч у ж у   н а м,   і д е о л о г і ч н у   «т о ч к у   о п о р и». «Невідомі обрії загірної комуни» тов. Пилипенко називає сьогодні «туманними пророкуваннями», не гідними нашої сучасності, а «натомість» пропонує «рефлексологію» і селянську кооперацію, без «дальших перспектив», значить без ув’язки з соціалістичним будівництвом.

Отже, ми не припускаємо, щоб наш друг не хотів перетворити «Плуг» в гуртки мистецької самоосвіти. Але, у всякому разі, він не розуміє, що творчість селянських письменників тільки в тому випадку буде ув’язано не лише з кооперацією, але й з соціалістичним будівництвом, коли не буде цього автономного центру. Отже, справа не в «голові, що їй хвіст заважає», а справа в ліквідації «хвоста Робесп’єра», що її ліквідації так хоче сатана зі столипінського «отруба», якому, сатані, несвідомо і об’єктивно, робить кніксени наш дорогий Сергій Володимирович.

Такий плужанський меморандум. Це — коли це можна назвати філософією — є найреакційніша філософія в молодому мистецтві. Куркуль одягається в червоний колір і прохає вже через таку витриману марксистськи людину, як тов. Пилипенко, «автономної» кооперації, то «автономного ідеологічного» центру. Отже, передайте йому від нас, дорогий Сергію Володимировичу, «грунтовну» комбінацію з трьох пальців.

І д е о л о г і ч н и й   ц е н т р — є д и н и й,   і   і м’ я   й о м у — К о м п а р т і я.