Отже, ВАПЛІТЕ — сіль землі. ВАПЛІТЕ — історичний фактор. ВАПЛІТЕ — те, інше. Словом, ВАПЛІТЕ не тільки імпозантний чинник на літературному бездоріжжі, але й якесь пугало, чортик. Так допіру одрекомендував Вільну Академію наш Дон Кіхот. Отже, мусимо заспокоїти читачів: нічого страшного нема. Нам треба було показати тільки, до чого може довести вразливу людину цей «найвеселіший критерій». Ми найшли за потрібне підкреслити, як розпалює «бойові, класові» страсті така постановка питання. Звичайно, ВАПЛІТЕ мусить взяти на себе історичну роль в розвиткові пролетарського мистецтва. Але в якому випадку Вільна Академія буде претендувати на декретовану ідеологічну гегемонію в літературі? В тому випадку, коли за пропозицією тов. Пилипенка відповідні органи найдуть потрібним декретувати існуючі літературні групи як «громадські, масові, класові, бойові організації, що захищають інтереси свого громадського колективу своєю зброєю — мистецтвом». В цьому разі ми не мислимо собі, щоб пролетарська організація (а за таку вважає нас і тов. Пилипенко) не була декретованим ідеологічним гегемоном в літературі. Гегемоном не літературного стилю, а гегемоном над мистецькими ідеологіями різних дрібнобуржуазних угруповань.

Але справа в тому, що ми не ВАПП, а «ВАП» з «ЛІТЕ»» і ми розуміємо: літературною справою керують не вульгарні марксисти, а витримана ленінська партія, отже, і легалізованих бойових організацій ніхто насаджувати не буде, себто ніхто не буде виходити з класового критерію при організаційному розподілі літературних сил. А оскільки це так, то й єдиним ідеологічним центром (і в політиці, і в мистецтві — і в чому хочете) є   н е   х т о   і н ш и й,   я к…   К о м п а р т і я   і   ї ї   а в а н г а р д. Цього ми ніколи не забуваємо, тому й організацію свою назвали — «Вільна Академія Пролетарської Літератури». Що це значить? А це значить, що в часи непу ми, як тактики, вважаємо за шкідливе ділити мистецтво на бойові класові організації. Ми не назвали — «Пролетарська Академія», ми назвали — «Академія Пролетарської Літератури». Пролетарська, оскільки вона пролетарська, підміняє собою партію, претендуючи на безгрішність, — це раз. По-друге, фактом свого існування вона дає привід іншим соціальним угрупованням вимагати своїх мистецько-ідеологічних центрів. Що ж до «Академії Пролетарської Літератури», то тут справа зовсім інша. Це Академія не пролетарська, себто не безгрішна, а та, щ о   х о ч е   с т а т и   п р о л е т а р с ь к о ю.   Ц е   є   м і с ц е   у ч о б и   й   з а г л и б л е н н я   р е в о л ю ц і й н и х   п и с ь м е н н и к і в   в   д о б у   «п е р е д и ш к и».   Ц е   є   г р о м а д с ь к и й   і н с т и т у т   м а р к с и с т с ь к о ї   е с т е т и к и. В цьому cенcі наша Академія і мусить відіграти історичну роль. От чому сюди можуть попасти і ті літератори, які вийшли з села.

Чуєте, Сергію Володимировичу! Розумієте, що це таке? Це є стратегія переходового періоду в мистецтві. Отже, відмовтесь, будь ласка, від «найвеселішого критерію» Не нервуйте нашого Дон-Кіхота, не розпалюйте «бойові, класові страсті». Повірте нам, що ми таки поставимо вам того «нерукотворного пам’ятника», якого обіцяли в «Камо грядеши».

VIII. Масовізми — московський і ваш

Ви обидві русокосі,
І один над вами Бог.
Будьте так, як були досі,
Серце — в вас обох.
Д. Загул
(робітничо-селянський
поет, член «Плугу»)

— Так що ж то за «причина всіх причин»? — питає нас знервований тов. Пилипенко.

— А «причина всіх причин» є не що інше, як літературний масовім, чи то масовізми — московський і ваш. І тому це причина причин, що масовізм хоч і туманне, але надто привабливе гасло. Наші «масовики», страждаючи на обмеженість, не здібні зрозуміти це гасло як гасло (і як фактор в дійстві), подібне до «просвітительства», як фактор змінного типу. Вони прийняли його за а б с о л ю т н е правило революційного порядку, як правило, що зовсім не залежить від стратегії переходового періоду. В цьому їхня помилка. Тому вони й не гідні доміркуватись, чому масовізм в даній репрезентації в якомусь 19 році був явищем позитивним, сьогодні — він явище цілком негативне. Багато з них цілком щиро гадає, що не вони, а саме ми надихались реакційного повітря. В о н и   н е   д і а л е к т и к и.

Що таке масовізм? Масовізм, як і «просвітительство», є метод виховання масової психіки, є, перш за все, — політика. А оскільки це так, то він і мусить бути живим і гнучким апаратом. Як гасло, поза часом і місцем, ми масовізм приймаємо, бо цей термін не має «просвітительських» традицій. Але, прийнявши його, ми к о н к р е т и з у є м о це гасло так, як вимагає того дана соціально-економічна ситуація. Інакше кажучи, ми не забуваємо, що масовізм є політика. Справа навіть не в тому, як ми розцінюємо «письменників і сутрудовників художнього відділу стінгазет та рукописних журналів». С п р а в а   в   т о м у,   я к и м   ш л я х о м   м и   п о в е д е м о   ї х. Ми гадаємо, що цим «сутрудовникам» треба дати вихід в гуртки мистецької самоосвіти. Тов. Пилипенко вимагає для них «автономних» ідеологічно-класових «бойових» центрів. Неможливість і злочинність існування при диктатурі пролетаріату кількох легалізованих ідеологічно-класових літературних організацій ми вже доводили. Дозвольте тепер припустити ще існування єдиного масово-ідеологічного центру, симпатизуючого пролетаріату.