Ungnad-Kohler: Hammurabis Gesetz, Leipzig, 1912.
По анґлїйськи:
The Code of Hammurabi, Harper’s Edition, Chicago, 1903.
C. H. W. Johns: The Oldest Code of Laws in the World, Edinburgh, 1903.
Johns: Babylonian and Assyrian Laws, Contracts and Letters, New York, 1904.
Johns: The Relation between the Laws of Babylonia and the Laws of the Hebrew People.
7) Jean Astruc (читай: Жеая Астрік), доктор і професор медицини в Парижу, родив ся 1684 p., а умер 1766.
8) В книзі під заголовком: Conjectures sur les memoires originaux dont il paroit que Moyse s’est servi pour composer le livre de la Genese, Bruxelles, 1753.
Інтересне, що Др. Астрік затаїв зразу своє авторство. Мимо се одначе він не вхоронив ся перед пімстою попів.
Пер. Curtis, S. J., Bibliotheca Sacra, сїчень, 1884.
9) Славна книга Вельгавзена вийшла третим накладом під заголовком:
Wellhausen J.: Israеlitischе und juedische Geschichte. 1897.
10) Про усе те читай цінну книгу Люкаса під заголовком: Die Grundbegriffe in den Kosmogonien der alten Voelker, 1893.
А також: Prof. Jensen: Assyrisch-Babylonische Mythen und Epen (шестий том в Шрадера: Keilinschriftliche Bibliothek, 1900.)
11) Цінне зіставленнє; .лїтератури й інтересну полєміку в киристь старих поглядів найдете в книзї:
James Orr, D. D.: The Problem of the Old Testament considered with reference to recent Criticism. — London 1908 p. p. 193–239.
12) Про Еден, місце біблїйного раю, читай: Jastrow: Aspects of Belief and Practice in Babylonia and Assyria, 1911.
13) При читанню сього уступа приглядайте ся пильно нашій мапі.
14) Докладно: Quaestiones de primis principiis (Питання про перші печатки (ed. J. Корр, Франкфурт н. М. 1826, стр. 384).
Ще докладнїйше: — Березове оповіданне заховалось посередно через Олександра Полїгістора з Мілєту (жив яких 80 літ перед Христовим Різдвом) і згаданого Дамаскіоса (або Дамасція), що був останнім учителем неоплятонської фільософії в Атенах аж до закритя Академії цїсарем Юстінїяном 529 р.
Переклад на англійську мову найдете в: Cory, Ancient Fragments, p. 58, і Zimmern, Keilinischriften und das alte Testament, pp. 488. seq.
Грецький текст найдете перепечатаний в: L. W. King, The seven Tablets of Creation, London, 1902, т. І. стр. XXXIII, і XLV. (Оповіданнє Олександра Полїгістора наведене Евзебієм в першій книзї його »Хронїкон».)Вкінци годить ся справити, що проф. Ястров зідентіфікував атенськиго Дамаскіоса, що жив в шестому столітю до Христового Різдва, а Нїколаосом з Дамаску, грецьким істориком, що жив в другій половині першого столітя до Христового Різдва. — Пер.: Jastrow, op. cit., стр. 85. — Належить одначе зазначити, що Нїколаос з Дамаску написав 144 книг Всесьвітної Історії, яку почав іненно історією Вавилонїї і Асирії.
15) Видав згадану поему в старовавилонській мові і в анґлїйському перекладі славний анґлїйський учений І. W. King в двох томах під заголовком: The seven Tablets of Creation or the babylonian and assyrian legends concerning the creation of the Worіd and of mankind. Vol. I.–II. London, 1902. (Luzac’s Semitic Text and Translation Series, Vol. XII & XIII.)
При писанню своєї розвідки пок. Ів. Франки згаданого знаменитого твору не мав під руками.
Старша література до 1902 р. зібрана докладно в передмові згаданого твору Кінга.
16) King, op. cit., том І. стр. 3–5.
17) Порівнай:
Skinner: Genesis, стр. 16, 2.
Driver: Genesis, стр. 28.
King, The seven Tablets of Creation, стр. XLIV seq.
Jastrow, Hebrew and Babilonian traditions, стр. 106–107.
18) Повисші стрічки не годять ся в подробицях з перекладом вгаданого англійського ученого Кінґа, та ми лишаємо їх в оригінальному видї, так як нам Франковий переклад видасть ся кращим від англійського.
Пор.: King, op. cit., том І., стр. 7–11.
19) Ibid., стр. 21.
20) Ibid., стр. 31.
21) Ibid., стр. 37.
22) Ibid., стр. 57.
23) Ibid., стр. 61–77.
24) Ibid., pp. 87-89.
25) Morris Jastrow, Jr., Ph. D.: Hebrew and Babylonian Traditions, New York, 1914, стр. 83–84.
26) King, op. cit. pp. 97-99.
27) Ibid., стр. 123.
28) Про сказане повисше гляди: згаданий твір професора Ястрова, стр. 95 і дальше, та A. J. V. XXI, 1917, pp. 571–597, і P. A. Ph. S., LVI, 1917, pp. 275–280. Jastrow, op. cit., стр. 98–99.
29) Jastrow, op. cit., p. 130–131.
30) Про того царя була вже у нас згадка. Він царював, як вже нам відомо, більш як 2000 лїт перед Христовим Різдвом, й память про того великого царя була жива серед старинних Жидів. Сьвідчать про теє самі »сьвяті» жидівські книги, в яких Гаммурабі вгадуеть ся під іменем Амрафела, царя Синеярського (Шінар-Вавилон) — Пор. Перша книга Мойсеева, 14, 1.
Старинний переказ робить Гаммурабія — Амрафела сучасником Авраама.
31) Пop. King, op. cit., стр. ХСІ–ХСІІІ.