Як бачимо — політика грала значну ролю не лише в творенню людських відносин і законів, але також у творенню небесних богів.

А на закінченнє іще одна увага.

Відома річ, що після старожидівських вірувань Ельогім творив сьвіт шість днів, а семого відпочивав. Тепер же знаємо, що старовавилонські перекази про сотвореннє сьвіта були списані на сїмох табличках. Що теє містичне число табличок мало також свій вплив на «сім днів» старожидівської казки про сотвореннє сьвіта, се не улягає сумнївови. На теє й звернули учені свою увагу.³¹⁾

Закінченнє

Жиємо в часах, в яких на наших очах довершуєть ся грандіозна переоцінка старих вартостий.

Доконуєть ся вона й на полї невідмінних, як здавалось до недавна, релїгійних вірувань.

Усе те, в що досї вірило ся як в неоспориму, бо самим Богом обявлену правду, розсипаєть ся в порох, й невеличкий гурток оборонцїв старих поглядів питає себе з нетаєним переляком:

— Що дальше нам діяти, й на чім набудуче операти ся, коли Наука розбила безпощадно і безповоротно тверду скалу, на якій опералась досі уся наша дотеперішня віра?

— Досї, — кажуть вони, — усе було таке ясне, просте і певне… Ми мали в руках Біблїю, якої правдивости не заперечував нїхто — як то кажуть — від дошки до дошки — й ми усї вірили, що від першої книги Битія аж до відкритя св. Івана усе було непомильним словом самого Бога. Та тим часом — як невимовне болючі розчаровання принесли нам останнї великі відкритя Науки… Нам доказали незбитими аргументами, що ми милили ся що до авторства і часу писання св. книг, виявили нам, що історичні вісти в многих місцях Біблії дуже а дуже непевні, та що нам належить уступити з многих місць, на яких ми операли нашу віру й в яких шукали жерела потїхи для наших душ… Порівняна релїґія доказала, що чимало з того, що ми вважали питомим єдино жидівській релїґії, в дїйсности находить ся в релїґійних віруваннях многих народів на усїм сьвітї… Наука і археольоґія засьвідчили безмежну давнину людського роду й спорідненнє людини з нисшими сотворіннями, й виявили усю нашу ефемеридну марноту в Всесьвітї… — «В що ми можемо ще дальше вірити?» — питають вони залякано, — .й отримують з усїх усюдів одну, тверду й холодну як сталь відповідь:

— Пишіть: «пропало»… Панованнє теольоґії й попів скінчило ся на віки.

І інтересне при тім теє, що такі і подібні їм голоси підносять не якісь там «безбожники» або «недовірки»,але самі попи, і то найсьвітлїйші їхнї уми, самі сьвітила, визначні учені й професори унїверситетів.

(Тії, що читають по анґлїйськи, найдуть повисші гадки в слїдуючих цїнних книгах:

The Bible, its Origin, its Significance and its abiding Worth, by Prof. A. S. Peake, D.D. — Hodder & Stoughton, London, New York, Toronto.–Chapter I., The Situation, pp. 4–10.

The Problem of the Old Testament considered with reference to recent Criticism, by James Orr, D.D. — London, James Niebet & Co., Ltd., 1908, pp. 396–730.

І що ж то викликало в релїґійних поглядах сучасних людий так радикальний переворот?

Відповімо коротко: Наука.

Згаданий висше проф. Пік пише про се ось так:

«В першій мірі треба згадати тут зміну, яка наступила в усїм нашім розумінню і погляді на вселенну («our whole conception of the universe»). Ми не жиємо вже в часах Птольомейської теорії, коли то землю уважали осередком сьвіта й представляли собі її як кружок, над яким уносить ся небо поверх твердого склепіння, не так дуже й далеко від нас, а під яким містить ся підземеллє, домівка померших, або — як пізнїйше думали — домівка грішних душ — пекло. Копернїкова теорія змінила цілковито наш погляд на вселенну, компромітуючи при тім основно христіянську теольоґічну систему, яка наперекір усїм очевидним вислїдам Науки тримаєть вперто перестарілої теорії про вселенну («antiquated theory of the universe») навіть по нинїшний день. В слїд за тим пішов так званий »Lower Criticism, Higher and Historical,» T. Є. нисша, висша й історична критика так зв. «сьвятих» книг жидівського й христіянських народів. Та вже найбільш підкопала їхню повагу Новітня Наука.
Ґеольоґія (наука про землю), а опісля теорія, а радше (в сьвітлї останнїх наукових результатів) закон еволюції опрокинули безповоротно біблїйну казку про сотвореннє сьвіта в шістьох днях, й навчаннє про подрібне твореннє та про коротенький час, який Біблїя визначує істнованню людського роду на нашій землі».

В останнїх же часах сей конфлікт (боротьба) між Біблїєю і фізичними та біольоґічними науками скріпили ще сильнїйше чудові просто здобутки археольоґії.

Завдяки їм ми маємо нинї в наших руках незбиті докази не лише про величезну давнину людського роду на землї, але також однаково важкі й. абсолютно певні й безумовно переконуючі слїди й величаві останки незвичайно давної й високорозвиненої людської цівілїзації в часах, які попередили цїлі тисячлїття добу, до якої біблїйна хронольоґія (лїточисленнє) привязує сотвореннє першої пари людий!