Чи “етіх”,
Скажем, Гумільов,
Чи ще якийсь хахол на “ов”,
Чи, скажем, турок ще на “ка”, —
Ото!…
А це — політика.
Так, так. Це правда. Це — нуда.
Та тільки ж, бач, писав Біда
Не для “стіха” й не для вірша,
А так от,
як кричить душа.
Одна бо річ — краса письма,
А інше, брате, —
Колима.
Не до красивих тут “стіхов”,
Як серце
розтоптав Єжов.
Так що, Читач,
прости й пробач!
Ти зрозумів усе?
От, бач!
“Стіхі” хай пише хоч ВОАПП,
А нам ось треба на етап.
І
Ой, Колима ти, Колима, —
Ти новая планета!
Дванадцять місяців зима,
“А — астальноє — лєта!”
Етапи дужче загули
В юдолі нелюдимій;
І знов Антона повезли
В Сибір неісходимий.
Тепер йому,
Біді тому,
Прослався шлях на Колиму.
Ти Магадан мій, Магадан!
Чи бачив чудасію! —
Щоби не став з “Івана пан,
То геть везуть в Росію!
І то — подалі від людей,
Де не заніс би й крук костей, —
Аж геть,
аж геть
де мла тривка,
Аж геть — на край материка.
Ти ж Магадан мій, Магадан!
По сталінському плану
Аж на такий меридіян
Везуть нас з Ромодану!
Меридіян то й не страшний,
На ньому і Ґвінея, —
Але, що інше — в дикунів,
А інше — в цій ось стороні,
Де так гримлять нові пісні
І Марксова ідея!
Меридіян то і не злий,
На схожім і Калькута,
Але що інше в “дикунів”,
А зовсім інше — тута,
В оцім краю,
в оцім краю,
В оцім ось сталінськім раю.
Одна річ — слухати з Москви
пісні під балабайку,
А інша, скажем, — комунізм
Совєтського Клондайку.
Одне бо діло — золота
Кремлівськая програма,
А інше —
як дають життя
С т а д у ш з а р а д и г р а м а.
ІІ
В краю, де вічна мерзлина,
Антона ждали радо…
Там стало з волі Сталіна
Совєтське Ельдорадо.
Там золота — ну просто жах!
І миють —
У людських сльозах.
Ой, Колима ж ти, Колима ж
На лютій паралелі!
Аж захопило серце, аж…
Немов на каруселі:
Тут мілійони земляків!
Мільйони їх, братухо!
Вони тут в золоті таки
Купаються по вуха,
По маківку,
по чуба край,
Геть зовсім з головою!
О, “батьку” наш, і де ж ти взявсь
З такою Колимою!
У Ельдорадо цім живуть
Щасливих мілійони.
І не помітив з щастя тут
Ніхто Біду Антона.
Лише помітив сам карнач,
І пес-вовчур,
і наглядач.
ІІІ
В краю, де вічна мерзлина,
Зібрались тьми народу, —
І ріжних рас,
і ріжних кляс,
І ріжного тут роду.
Тут ріжних “ухилів” митці
І ріжних “опозицій”, —
Це все “злочинці”, люди ці,
Із сталінських позицій.
Були тут вчені
й трударі,
І “куркулі”,
й “пролетарі”,
Були тут юні і старі,
І ті, що саме на порі, —
Від націй,
рас,
шарів
і сфер
Усіх республік еСеСеР…
Ну, словом, явлена сповна
Тут вся “шірокая страна”:
Тут був
“всяк сущий в ней язык” —
Грузин
“и друг степей — калмык”.
Судило їх усіх “ОСО”,
І “Трибунал”
і с а м С о с о.
Судив, сказать, “шемякін суд” —
Бриґадно
і по-душно!
І брати золото отут
Послав великодушно:
На двадцять літ, на двадцять п’ять.
А як на десять, —
благодать!
Були такі, як от Біда.
А більш таких,
що й без суда:
Дістали десь по двадцять літ
Від “Тройки” так, “по блату”,
Десь там в колхозному селі, —
За “трудодні” зарплату.
Зібрались так від рас
і кляс,
Дістали часу про запас
На правосуддя терезах, —
Та й миють золото в сльозах.
Тут є “заслужені”
й “собез”.
Тут є з “приколками”
і без.
Коли б отак зібрати враз
Ті всі покути “сроки”,
То тут засуджених якраз
Н а с т о м і л ь й о н і в р о к і в.
І всі живуть, немов святі, —
У щиросяйнім золоті:
Без хат,
без мила,
без листів,
без сорочок,
без пашпортів
І — в праведному голоді, —
Мов янголи на небесах…
І миють золото в сльозах.
IV
Ой, Колима ж ти, Колима,
На лютій паралелі!
Тут молитви і все дарма
В цій сталінській оселі.
З цих комунійних емпірей
Немає, брат, у світ дверей.
І світ із оперових зал
Не зна,
де “гинуть за метал”
І “Сатана справляє бал”
З усіх чортів юрбою,
І “люди гинуть за метал”, —
Ц е ж в с е н а д К о л и м о ю !!
Во славу сталінських програм, —
П о с о т н і д у ш
з а о д и н г р а м !
Якщо десь “гинуть за метал”,
То тільки по-бриґадно!
Як “сатана справляє бал” —
То тільки ельдорадно,
Ось тут ось,
вліті
і в зимі, —
на золотій цій Колимі.