Взяв на єжовський їх правеж —
Отак,
за здорово живеш.
Щоби ніхто,
ні з ким
й ніде… —
Пожалуйте в енкаведе!
А там вже правило своє:
“Була б душа, —
стаття ж вже є!”
Ой, це ж вони в страшнім числі,
Всі трударі —
радяни!
Це зореносної землі
Щасливі громадяни!:
“Ухильники” і “шкідники” —
Колгоспники й робітники,
І професори,
і митці, —
Все пролетарські молодці.
За що ж їх взято на правеж?
А так,
за здорово живеш.
Це ери нової секрет.
Це знає хіба “тато”.
Мабудь тому цей вініґрет
Що їх…
що їх багато!
Сиділи, брате, тут такі,
Такі жахливі птиці!!:
Сиділи тут за колоски,
За ріпу й за кислиці,
За анекдоти-баєчки,
Чи пак за небилиці,
І хто сказав “галош нема”.
Тому однаково тюрма.
І хто сказав “кулак свербить” —
І той сидить,
та як сидить!
Бо це ж готовий “терорист”,
“Бандит”,
“повстанець”
і “фашист”.
Ну, словом, — взято ворогів
Із сталінських позицій
Геть з всіх шарів, з усіх фахів,
З преріжних “опозицій”;
І з “ухилів” узято їх —
Цих парних і непарних —
З тих “правих”,
“лівих”,
“центрових”
І “паралельних”
і кривих,
І перпендикулярних,
Ну, словом, з незчисленних, сфер,
Бо
у х и л и в с ь в е с ь е С е С е Р.
Тому так і багато їх,
Тих “ворогів”, братів твоїх!
А всі вони, злочинці ті, —
Це люди чесні
і прості.
Але —
їх бито цілі дні, —
І кожен з них “признавсь” вповні.
Тобто, на вимогу “отця”,
“Роззброївся аж до кінця”.
Признався він:
що риба рак,
що хліб буряк,
що гуска грак,
що він верблюд,
що він пістряк…
І що в тюрмі сидіти все —
Найбільше щастя в еСеСеР!
Це й значить:
на наказ “отця”
“Роззброївся
аж до кінця”.
І от тепер вони стають,
Як ті листки кленові…
Ні,
тут, бач, з них нових кують
На ленінській основі.
За загратованим вікном
Листки, листки кленові…
О, дні страшні,
о, дні смішні,
о, дні чудні і нові!
VIII
Від плям страшних не видно стін,
Від тиску гнуться грати…
У тім підвалі наш Антін
Був триста сорок п’ятим.
Велика річ соціялізм!
Прямий — як хвіст на редьці! —
Трудящі геть в суціль злились,
Як в бочці оселедці!!
Ось комунізму знамено!
Він тут в найвищій точці! —
Трудящі злиплися в одно,
Як оселедці в бочці!
Ура, ура! Це в цій норі
Він сяє, як у призмі:
В лемішку злиплись трударі,
“Пани” при комунізмі!!
І славлять “батька” до схочу.
І сліпнуть, тліють від плачу.
Велика річ Комуни суть,
Комуни грім практичний:
Поки їм їсти принесуть,
Йде плач комуністичний.
Велика річ комуни суть,
Велика річ, їй-право!:
Трудящих жмуть,
у зуби б’ють
Наліво і направо.
ІХ
Ламають ребра, шкіру спин
Дублять і рівно правлять…
Це справді він — це справді крин
Братерства й рівноправ’я!
Усі до нього черги ждуть —
Велика річ Комуни суть! —
Туди вони ногами йдуть,
А звідти їх в рядні несуть.
Зрівнявсь “куркуль” і “пролетар”.
Велика річ Комуни дар!!
Велика річ! Велика ж річ!
Часи такі ж великі! —
Киплять в льохах і день і ніч
Десь стогони і крики.
То там рівняють громадян,
Всіх виправляють з хрустом.
О, той Прокруст! Він був профан
Перед оцим Прокрустом!
То ж там серед кривавих плям
(Ось тема лавреату!!)
Там правлять душі “куркулям”
І “пролетаріяту”:
Вправляють в душі їм марксизм
На Іллічових спицях,
І історичний сталінізм
В “єжовських рукавицях”.
Ура, ура! Ура, ура!
Гудуть льохи й “підвали”…
Яка ж і радісна пора,
Коли б ви, братця, знали!
Велика річ соціялізм
Прямий, як хвіст на редьці!
Гіркий, як хрін,
смішний до сліз
В цій лютій оперетці.
Х
За загратованим вікном
Летять листки кленові…
О, дні страшні!
О, дні смішні!
О, дні чудні
і нові.
Там за вікном,
там за “щитком” —
За коробком залізним, —
Летять листки…
А тут таки
Немов при комунізмі!
Там за вікном,
там за “щитком”
Летять листки кленові…
Це ж символ тут,
як десь живуть
Творці мільйонові.
Ні ліжок тут,
ані стільців,
Ані столів для цих житців.
Лише стоїть у центрі ось,
Поблискує містично,
Величне ЩОСЬ,
могутнє ЩОСЬ,
Закрите герметично.
Стоїть воно те дивне ЩОСЬ,
Я центр комуни ції,
ось.
Залізне віко і кільце,
І мов Монблан той диво це.
Стоїть воно, у блиск взялось,
Мерехкотить містично,
Величнє ЩОСЬ,
могутнє ЩОСЬ,
Закрите герметично.