Чи не бачите, погибелі сини, навіщо такий звабний і поганський чистець собі після смерті спорудили, адже ті, що по-поганському прожили життя цього марнотного віку, після смерті входять у чистець, а з чистця вискакують і в небесне царство. Віру мені пойми, папо й папісте папин, що вже з того чистця після смерті, в який праведним божим судом укинутий будеш, довіку вискочити або виплинути не зможеш — свідок цьому сам Христос, який сказав: "І ці підуть на вічную муку, а праведники — на вічне життя" 192. Чому ж не сказав тут: "Докучники, мучителі та вбивці підуть у вічне життя", але "праведники"? І де є правда в твоїх поганських плодах, папо, і ти, папісте, — яви мені її! Чи не бачиш, православний християнине, плоди латинської правди: поганське безвір’я, мучительський, ідолопоклонницький норов? Чи не бачиш ти, що по істинному пургаторіуму від латинських докук пливеш у цьому житті, щоб, очистившись скорботами й бідами, був достойний увійти в царство небесне; латина ж, докучаючи і заповіді Христові ділом руйнуючи, після смерті воліє чиститись у вічній геєні. Хай вони своїй звабі слідують і на чистець по смерті сподіваються, ти ж, православниче, в цьому житті цей чистець пропливи, як і твій законоположник проплив сам і його послідовники-учні; в цьому чистці, доки ми у плоті цій пробуваємо, нас вони спонукають і вчать, щоб ми пургувалися й чистилися, бо подвиг великий нас чекає, бо "тіло, — каже, — бажає противного духові, а дух противного тілу і супротивні вони один одному". І далі: "А в усьому себе виявляємо, як служителів божих, у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах" 193, — каже божественний Павло.
Іще трохи про неправдивий чистець скажемо і все дивне й бридке покажемо, бо є він неправдою і звабою, а не істиною. Коли є чистець після смерті, то де віра, надія та любов і збереження божих заповідей? Хто не любить бога, їх не береже, а хто не береже, той не вірує, а хто не вірить — той осуджений; той, хто не вірить сину, котрий говорив, учив і приклад показав, не побачить життя. Коли є чистець після смерті, то навіщо проповідується Євангеліє заповідей нового життя, що веде до життя вічного? Чи не для того, щоб очистити людське єство для входу в царство боже й уникнути уготованої дияволу геєни? Ясно, що для того. Чи не бачиш, православниче, неправедний латинський чистець? Чи не бачиш, папський латиннику, що ти відсікся від усіх частин віри, закону, заповіту і краси церковної і від усієї соборної та апостольської церкви і валяєшся у звабі й неправді? Але ти собі йди з машкарами та комедіями; ви ж, православні, наслідуйте істину, щоб з істиною у вічних обителях поселитися і сподобитися насолоди від невимовних радостей, — сподоби вас, господи, бути їхніми наслідниками. Амінь.
Глава 7
ПРО ЄРЕТИКІВ
Отаке про латинську звабу короткослівно було сказано. Про інші єресі не треба вам і писати. Самим-бо вам добре відомо з писання апостольського і святих богоносних отців, що єретики — неправдиві пророки, які упереджають антихриста. Адже і латина хоче воскреснути, але сім’я зваби носить у собі, посіяне єдиним майстром-дияволом, і невір’я явно не показує. Про них Іоанн Богослов, Петро, Іуда і Павло досить говорять, що і сліпому, який уміє мислити, можна відчути, адже Петро каже: "А між людом були й неправдиві пророки, як будуть між вас учителі неправдиві, що впровадять згубні єресі, відречуться від владики, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибель. І багато хто піде за пожадливістю їхньою" 194 та інше. Слідуючи цьому, й Павло каже: "Людини-єретика по першім та другім наставленні відрікайся, знавши, що зіпсувався такий та грішить, і він сам себе засудив" 195. А оскільки єретик засуджений, то що ти хочеш, православний християнине, чи шукаєш почути від нього щось здорове? Нічого іншого не знайдеш, тільки те, що й ти будеш осуджений. "Кажу-чи йому, — мовить, — радуватися, єднається з ним невір’ям". І як не боїшся розмовляти із змієм? Хіба не знаєш, що смертоносне жало згубну отруту в устах носить, якою умертвляє тих, що слухають? Дбай, православний християнине, щоб не отруїтися зловір’ям єресі!
Запитання. Що таке єресь?
Відповідь. Єресь — це безчестя, розбещений розум, зваба думки, виснаження помислу, сумнів у істині, двоєдушність, мисельна сліпота, конечне невір’я.
Запитання. Що таке благочестя?
Відповідь. Благочестя — це непохитна і безсумнівна віра, істинне уповання, розумодушевна міць, здоровий помисел, благоговіння до бога, простота, конечна беззлобність. "То щоб знав ти, — каже Тимофію, — як треба поводитися в божому домі, що ним є церква бога живого, стовп і підвалина правди, Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: бог у тілі з’явився" 196 та інше. А оскільки це є таємниця, що бог явився у тілі, як же єретики не вірять Павловому й інших апостолів слову, що це є таємниця, але намагаються земним помислом глибше [від божого] помислу тайну цю збагнути, як і побачити те, що відоме земним, і до чого можна наклепникам доторкнутися рукою. Чи бачиш ти звабу, єресь, нечестя, безумство, сліпоту і злостивість?