Але чи треба багато говорити про єретиків? Вони-бо, коли б не були в божому триіпостасному образі й не носили розуму, слова і духа у плоті, нічим не різнилися б законом та життям від безсловесних свиней. Де-бо в них віра, де церква, де священство, де жертва, де правило, де славослов’я, де піст і приборкання єства, де дух? Чи не все плоть, і кров, і споживання безчасове свинського закону? Про них і Петро каже: "Вони, немов звірина нерозумна, зроджена природою на зловлення та загибель, зневажають те, чого не розуміють і в тлінні своїм будуть знищені"; і далі: "Вони повсякденну розпусту вважають за розкіш, самі — бруд і неслава, вони насолоджуються своїми оманами, бенкетуючи з вами, їхні очі наповнені перелюбом та гріхом безупинним, вони зваблюють душі неуміцнені" 197 та інше. Також Іуда каже: "А ці зневажають, чого не знають, а що знають із природи, як німа звірина, то й у тому псуються" та інше. І далі: "Вони скелі підводні на ваших вечерях любові, бо з вами без страху їдять та себе попасають" та інше. І далі: "Це ремствуючі, незадоволені з долі своєї, що ходять у своїх пожадливостях, а уста їхні говорять чванливе; вони вихваляють особи для зиску. А ви, улюблені, згадуйте слова, що їх давніше казали апостоли господа нашого Ісуса Христа, які вам говорили: "За останнього часу будуть глузії, що ходитимуть за своїми по-жадливостямн та безбожністю. Це ті, що відлучуються від єдності, тілесні, що духа не мають" 198. Чи не бачиш єретицьку мудрість, що вони — плоть і кров, а духа не мають. "Плоть і кров посісти божого царства не можуть", як сказав Павло 199. Через це словами Петра та Іуди до вас кажу. Ви ж, улюблені православні християни, роде вибраний, народе святий, царське свячення, люди оновлення, котрі вчите себе святою своєю вірою, духом святим і молитеся, самі себе в любові божій тримайте, чекаючи милості господа нашого Ісуса Христа на вічне життя. Її б нам усім дістати в самому тому Ісусі Христі, господі нашому, з ним же отцю слава, честь, і держава, й поклоніння зі святим духом нині, завжди і навіки. Амінь.
Глава 8
ЗАГАДКА ФІЛОСОФАМ ЛАТИНСЬКИМ, ЛЯДСЬКИМ І ТИМ, ЩО ВСЛІД ЗА НИМИ ПОГНАЛИСЯ ДО ЗВАБНИХ ЛАСОЩІВ, БІЛОБОРОДИМ РУСЬКИМ ДИТИНЧАТАМ
Скажіть мені, о премудрі, які знаєте вправності та мистецтва граматичні, діалектичні, риторичні та філософські, у який спосіб Христос відкрив розум розуміти писання простакам, котрі його наслідували? А було воно так. Лука мовить: після воскресіння "він їв перед ними. І промовив до них: "Це слова, що сказав я до вас, коли був іще з вами: потрібно, щоб виконалось усе, що про мене в законі Мойсеєвім та в пророків і в псальмах написане". Тоді розум розкрив їм, щоб вони зрозуміли писання, і сказав він до них: "Так написано є" 200 та інше. Почерпніть же від своєї премудрості філософської і відкрийте мені ті ворота, які відчиняються до духовного розуму: які ті ворота, в якому головному місці вони замкнені, скажіть докладно, як вони відчиняються — покажіть мені ключа! Коли таке мале розкажете мені, зрозумію, яку користь дає вам ота бридня, за якою ви гонитеся. А коли не розгадаєте тієї простої, нехитрої загадки, не від вимислу практичного, але від істини, яка сама від себе провістить, я тоді, залишивши латинських філософів, до тебе, брате мій русине, повертаюся зі словом і даю здорову й пожиточну раду для спасіння душевного: покиньте бігати вслід за латиною і за вченням їхнім, бо, втомившись трудом зваби, невір’ям, напевне так поздихаєте, як і всі вони! Таж ліпше вдома у благочесті сидіти, хоч і не багато знаючи, та з отцем, і сином, і зі святим духом нероздільно і нині — й будете ви там! Амінь.
Глава 9
СЛІД ДО ОСЯГНЕННЯ ТА ВИВЧЕННЯ МИСТЕЦТВА, ЯКЕ ПРИВОДИТЬ ДО ЦАРЮЮЧОЇ БЕЗСМЕРТНОЇ ТА ВІЧНОЇ ПРАВДИ
Перше: убогим стати, як Христос.
Друге: відректися себе й душу свою в цьому житті зненавидіти.
Третє: взявши ярмо хреста Христового, — випробування, боротьби, подвигів у думці та плоті, в терпінні супроти лукавих піднебесних духів, — перепливти і тіснотою голоду та спраги протиснутися з пильною повсякчасною Ісусовою молитвою, зів’ялити та висушити плоть і кров потом тіла і подвигом мисельного дослухання в нічному неспанні, в денній тверезості і в сидінні на певному місці та в безмовності.
Четверте: загасити любов і пам’ять цього світу, неухильно спрямовувати мисельне око в майбутній вік, щиро бажаючи небесного царя, — каятися, плакати; завжди бачити і постійно поминати в сердечній кліті пам’ять про смерть, і сподіватися повсякчас на межу й день відходу, готуватися до того.
П’яте: від усієї сили, міці, думки душею та серцем досягати божої волі, свою ж убити й поховати в забутті, берегти з усією пильністю і любов’ю Христові заповіді і, бережучи, завжди в число перших устигати, створене забувати, бо нічого не створив.
Шосте: безчестя і смерті хрестної шукати, бажати і знаходити в світі цім огуджене.
Коли хто піде цим слідом, шукаючи безсмертну правду, навчиться і знайде найчудовішу і найсвітлоноснішу оту правду й уздрить у ній воскресіння передніше загального воскресіння і всі таїнства, яких язик, за словами Павла, вимовити не може, і не досягне, і не осягне. Коли ж інакше хтось захоче і спробує досягти й осягнути таїнство правди — через зовнішнє учення правди, то заблудить в антихристову звабу й гордість, куди і латинський рід заблудив, або в інші єресі впаде того ж майстерства — вигадки князя містра-диявола, сина геєнського, блазнителя віку цього — від нього хай вас збереже Христос благословенною простотою. Амінь.