СЛIПЧЕНКО. Ну, то й не треба будить. Скажете, що були. Та ми скоро вернемось. Це чорта вже з два! Каменя на каменi не лишимо. Вивiшаємо падлюк до кореня. Кацапа як не винищити до ноги, то й ради з ним нема! Ну, будем прощатись. Ви, Панасе, зоставайтесь з жiнками. Треба ж кому-небудь.

ПАНАС. (Спокiйно, але рiшуче.) Нi, не зостанусь. I не кажiть. Я йду зо всiма.

СЛIПЧЕНКО. Гм!.. Як же вони…

ПАНАС. Проживуть цей час без нас. Грошi мають. Що ж робить?

Голосний дзвiнок.

Всi змовкають i повертаються до дверей.

СЛIПЧЕНКО. Хто б це мiг буть?

МАРКО. Чи не Хомчук забiг за нами? Пора, тату. (Швидко йде в сiни.)

СЛIПЧЕНКО. Гм! Дивно, дивно. Хто б це мiг бути?

Через який мент чути дужий крик. Топотiння нiг. В кiмнату вбiгають большевики з револьверами i рушницями в руках. Деякi в салдацькiй одежi, деякi в штатськiй. Декотрi обмотанi "лентами" з набоями. Збоку в деяких висять шаблi. Всi вони кричать "Руки вверх"! "Руки вверх"! I цiляться на всiх.

Всi пiдводять руки догори. Слiпченко зробив був рух до своєї рушницi, але зупинився i також пiдняв.

Слiдом за юрбою вводять Марка з пiднятими догори руками в супроводi трьох большевикiв з револьверами i рушницями.

1-й БОЛЬШЕВИК. (До Слiпченка.) А-а, вот он, старый пес! Попался, стерва? А кто еще тут есть? (До Панаса.) Ты кто?

2й БОЛЬШЕВИК. Да што їх розпитуваться много. Усiх на одну шворку та й гайда!

3-й БОЛЬШЕВИК. (До Панаса.) Ты — кто, я спрашиваю?

ПАНАС. Хiба ви не бачите?

1-й БОЛЬШЕВИК. (Дивиться на верстат.) Рабочий?

ПАНАС. Робочий.

1-й БОЛЬШЕВИК. (Побачивши Арсена.) А-а, раненый вильный козак?

СОФIЯ. Это не вильный козак. Это гимназист. Его ранила пуля через окно. Посмотрите. Он сидел дома. Мальчик.

2-й БОЛЬШЕВИК. А ти хто ж така, заступниця?

СОФIЯ. (Мовчки оглядає його з нiг до голови й одвертається.)

1-й БОЛЬШЕВИК. Подожди, товарищ. Невинных не трогать.

3-й БОЛЬШЕВИК. Ну, скорее, нечего! Сказано, этих двух. Черт с ними, с другими. Ну, марш за нами.

СЕРЕД БОЛЫЫЕВИКIВ. Идем, идем! (Надо скорее. Украинцы захватять.)

СОФIЯ. Куди ж ви ведете їх?

2-й БОЛЬШЕВИК. А тобi какое дело? Хочеш з ними? Ходiм!

1-й БОЛЬШЕВИК. (До Слiпченка.) Ну, идем! Ведите того.

СОФIЯ. (До 1-го.) Послушайте, товарищ, куда вы ведете их?

МАРКО. Та що ти питаєш їх? Хiба ти не бачиш, з ким ти говориш?

СЕРЕД ЮРБИ. Та што там за разговори?

— Марш! Веди їх!

— Да прикончить здесь и баста.

— Стреляй их всех, буржуев!

1-й БОЛЬШЕВИК. Товарищи! Помнить, что мы не разбойники! Слышите? Перваго сам застрелю! (До Софiї.) Это ваш отец и брат?

СОФIЯ. Да.

1-й БОЛЬШЕВИК. Мы их арестовали за контрреволюционное выступление против рабочих и крестьян. Они будуть судимы революционным трибуналом.

СОФIЯ. Мне можно следовать за вами? Я знакома с товарищами Гринбергом и Семянниковым. Я сегодня приехала из Петрограда. Вы можете отвести их к товарищу Гринбергу?

1-й БОЛЬШЕВИК. Та што за разговори такi? Там гайдамаки набiжать, а ми тут з буржуями мармалади… веди їх к чортовiй матерi, а то тут же перестреляю всiх, як собак.

1-й БОЛЬШЕВИК. Ну, идем! (До Софiї.) Следовать можете. Но… я Вам не советую.

СЛIПЧЕНКО. Прощайте, дiти! Мамi там ска… (Його штовхають у спину прикладом, i вiн заточується й майже вибiга в сiни.)

СОФIЯ. (До Христi.) У тебе є якесь пальто? Хустка?

ХРИСТЯ. (Ридаючи.) Там… там… у… сiнях… на вiшальцi… а хустка на… скринi…

СОФIЯ. Добре…

ПАНАС. Чекайте, я з вами! (Бiжить у сусiдню кiмнату, вибiгає й прибiгає у сiни з шапкою й пiджаком, на ходу одягається.)

ХРИСТЯ. (Голосно ридає.)

Коли в сiнях стихає, в кiмнату обережно входить Бiлянкевич. Вiн немов винюхує, озирається, усе розглядає. Зупиняється i, скоса дивлячись на вiкно i прислухаючись, ледве помiтно вдоволено посмiхається.

Завiса

ДIЯ ТРЕТЯ

Велика кiмната, канцелярiя. Канцелярськi столи, шафи, етажерки. На стiнi великий портрет Шевченка.

В стiнi лiворуч вiкна на двiр. В заднiй стiнi двоє дверей. Однi ближче до вiкон, другi в передпокiй. В стiнi праворуч також дверi в другi покої.

В кiмнатi страшенний розгардiяш: шибки повибиванi, долi валяються подертi папери, канцелярськi книжки, порозливано чорнило, деякi стiльцi й столи побито, перекинуто. Бiля дверей передпокою стоїть на вартi красногвардеєць. На столах, пiдклавши книжки пiд голову, сплять двоє других красногвардейцiв. Бiля вiкна стоять инчi двоє й дивляться на двiр. Надворi чується залп.

1-й КРАСНОГВ. Готово! Пришили. Больше не встанеть, сукин сын.

2-й КРАСНОГВ. Носом так и клюнул в стенку.

1-й КРАСНОГВ. Стой! Ведуть офицера! А-а, чортова душе, трусишся? Ач-ач, як ноги пiдгинаються. О, о, хапається за бариньку, за бариньку. А тiй якого чорта там нада?

2-й КРАСНОГВ. Жена, должно быть. Видишь, просит… Жалко, стало быть.