ВИХІД 7
Т і  с а м і  без Химки і  Є в ф р о с и н а.

Є в ф р о с и н а  (входить в світлицю. Побачивши Горпину, йде до неї і гордо вітається). Добривечір, тітко! Це ви до нас в гості?

Г о р п и н а.  Авжеж бачите, небого! В гості прийшла.

Є в ф р о с и н а.  Ходила оце гуляти та купила щось задля вас, мамо.

Є в д о к і я  К о р н і ї в н а.  Що ж ти купила? Чи не черевики?

Г о р п и н а.  Певно, купила матері московську бурульку.

Є в ф р о с и н а.  (розвірчує папір й виймає очіпок з червоними стрічками). Ось що я вам, мамо, купила. (Хоче надіти матері на голову; мати одхиляється.)

Є в д о к і я  К о р н і ї в н а.  Що се ти, дочко! Схаменися! Чи годиться ж мені на старість убиратися в очіпок, та ще з червоними стрічками?

Г о р п и н а.  Авжеж! Воно якраз пристане до сивої коси.

Є в ф р о с и н а.  Скиньте, мамо, оту міщанську хустку з ріжками та вберіться в чепчик.

Є в д о к і я  К о р н і ї в н а.  Ходила з ріжками замолоду, ходитиму й на старості літ.

Є в ф р о с и н а.  Ви бачите, мамо, що в нас почали бувати не прості люди. Їй-богу, візьму ножниці та постинаю ті капосні ріжки вам і тітці.

Г о р п и н а.  Отак пак! На здоров’ячко матері. Ріжте, небого, матері, а тітки не зачіпайте.

Є в ф р о с и н а.  От уже кожум’яцька простота! Що ж то скажуть мої товаришки, що вчилися зо мною в мадами у пансіоні, як часом котра ненароком загляне до нас? (Тихо.) Що то скаже він, як прийде та знов побачить на матері оті ріжки? Він же сміявся з тих ріжків мені в вічі!

Г о р п и н а.  А дайте, небого, я приберуся в той очіпок хоч на час. (Надіває чепчик перед дзеркалом, вертить головою й пританцьовує.) А що? Чи не пані ж з мене вийшла? Дивіться, Сидоре Свиридовичу, чи не пристали ж оці червонясті стрічки мені до лиця?

С и д і р  С в и р и д о в и ч.  Хоч сьогодня заміж, їй же богу, хоч сьогодня.

Г о р п и н а.  А брови як чорніють при цих капосних стрічках. Бий тебе коцюба! На двадцять років помолодшала. Тепер я неначе і кругом пані. Загляну хоч у вікно, може, на мене задивиться який ко-жум’яцький прудивус. (Заглядає в вікно.) Ото шкода! Нікогісінько нема на улиці, тільки дурна телиця витріщила на мене очі. Химко! Химко!

Входить Х и м к а.

ВИХІД 8
Т і  с а м і  й  Х и м к а.

Г о р п и н а.  Химко! Подивись ти на мене, чи гарно мені в цих стрічках?

Х и м к а.  Авжеж гарно. (Тихо.) Господи прости, як та потороча. (г о л о сно.) Вже, господи, що не вигадають оця тітка, то все півтора людського. (Сміється.) Нема часу дивитись.

Г о р п и н а.  І цур йому! Нагрішила повнісіньку хату, хоч зараз іди до попа та й сповідайся.

Х и м к а  виходить.

ВИХІД 9
Т і  с а м і  без Химки.

С и д і р  С в и р и д о в и ч.  Вам би, сестро, і справді треба щодня сповідатись.

Є в ф р о с и н а.  Дайте лишень сюди чіпок, бо в вас руки в гнилих яблуках, щоб часом не помазали.

Г о р п и н а.  В гнилих яблуках… Цілували мої руки кращі уста, ніж ті, що ваші ручки будуть цілувати.

С и д і р  С в и р и д о в и ч.  Меле, меле, шеретує! (Приспівує.)

Є в ф р о с и н а.  Ой господи, яка кумпанія! (Тихо.) Що, як він навернеться в хату та побачить оцю всю кумедію?

Г о р п и н а.  Вже яка є кумпанія, така й буде. Ви вже нас не перевчите. Підіть лишень, небого, в пекарню та подивіться, чи не закипів самовар, та напійте тітку чаєм.

Є в ф р о с и н а.  Авжеж, і з місця не рушу. Заходжусь оце бігати до пекарні!

Г о р п и н а.  А я, бувши вашою матір’ю, послала б вас до пекарні, щоб ви халявою самовар роздували.

Є в ф р о с и н а.  Пхе! Пхе! Ви, тітко, чортзна-що верзете. Вчіть уже свою Оленку, а я й без вас доволі вчилась.

Г о р п и н а.  Знаємо вашу науку! Вчились три неділі, а набрались у мадами хванаберії на тридцять добрих років. Прощайте! (Виходить.)

С и д і р  С в и р и д о в и ч.  Гур-гур-гур! Бери, Сидоре Свиридовичу, шапку та тікай до церкви. Ой, хочеться нюхнути тієї американської табаки! Коли б застати хоч на шапкобрання, щоб дяк не втік з церкви. (Виходить.)

ВИХІД 10
Є в д о к і я  К о р н і ї в н а  і  Є в ф р о с и н а

Є в д о к і я  К о р н і ї в н а.  Отже ж ти, серце, розсердила тітку; ще й не прийде до нас в гості.

Є в ф р о с и н а.  Коли ж тітка вже геть-то простий чоловік.

Є в д о к і я  К о р н і ї в н а.  Та годі, годі, не сердься! (Йде і сідає коло Євфросини.)

Є в ф р о с и н а.  Дайте, мамо, мені спокій! (Одхиляє голову.) Ще попсуєте мені на голові коафюру. (Оступається.) Сьогодня забіжать до мене в гості мої приятельки. Ви б, мамо, побігли в пекарню та наготували, чого там треба.

Є в д о к і я  К о р н і ї в н а.  Та йду, йду! Чого ти сердишся! (Виходить до пекарні.)