Г о с т р о х в о с т и й.  Авжеж так; що правда, то правда. Як чоловік підійметься розумом вгору аж вище од лаврської дзвіниці та гляне звідтіль на людей, то люди здаються такі маленькі, такі маленькі, як пацюки. А вже ваші Кожум’яки здаються звідтіля смердячим болотом, в котрому повивертали боки проти сонця товсті свині.

Є в ф р о с и н а.  О, що правда, то правда! Як я вийшла з пансіону, то мені здається, що я стою на Щекавиці або на Андріївській горі та все дивлюсь на людей зверху.

Є в д о к і я  К о р н і ї в н а.  Ото скажіть! Страх, та й годі! Ото шкода, що нема мого старого; от наслухався б.

ВИХІД 19
Т і  с а м і  й  С и д і р  С в и р и д о в и ч.

С и д і р  С в и р и д о в и ч  (виходить). Е! Та се в мене гості! Добривечір вам! Спасибі, спасибі, що мене не забуваєте.

Г о с т і.  Доброго здоров’я, Сидоре Свиридовичу!

С и д і р  С в и р и д о в и ч.  Та ще й ви, Свириде Йвановичу, в мене в гостях. (Цілується з Гострохвостим.) Оце шкода, що я загаявся з дяком. Але ж у дяка табака! Що за табака! (Нюхає пучки.) Ще й досі пучка пахне. Сідайте ж, гості, в мене та й не просіть сісти, бо я оце втомився. (Сідає; Всі сідають.)

Є в ф р о с и н а.  Мамо, чи швидко в нас буде готова вечеря? Час би давати що-небудь на закуску.

Є в д о к і я  К о р н і ї в н а.  Зараз, зараз, моє серце! Що за розумну дочку маю! (Виходить.)

С и д і р  С в и р и д о в и ч.  Скажіть же нам, Свириде Йвановичу, що-небудь розумне. Ви ж там ведете кумпанію з ученими людьми на тих розумних кутках нашого Києва. Скажіть ви мені, чи не чули ви там од вчених людей, чого-то тепер на світі стала така дорожнеча?

Є в ф р о с и н а.  А тим усе дороге, що тепер люди стали багато їсти. Наша Химка як почне лупити, то за один раз укладе в копи з борщем цілий хліб. Якби пак усі вчились в пансіоні та їли так, як наша мадам їла і як нас годувала — всього по кришечці, щоб тільки язичком лизнути, тоді було б усе дешево.

С и д і р  С в и р и д о в и ч.  Та як же його грішним людям одним духом жити, коли не наїстись або й не випити гаразд.

Г о с т р о х в о с т и й.  Одно те, як кажуть Євфросина Сидоровна, а друге те, що людей стало на світі дуже багато. Тепер хоч би й нашого брата цилюрника так розплодилось, що й не потовпишся. Якби половина людей вимерла, то знов би на світі все подешевшало.

С и д і р  С в и р и д о в и ч.  Чи вже ж? Стара! Де це вона пішла! Кинь там своє куховарство та йди слухати!

Є в ф р о с и н а  здіймає руки і знов надіва браслет; грається ним і показує Гострохвостому.

Г о с т р о х в о с т и й.  (тихо). Чи не багата ж оця Євфросина! Грається золотом, неначе я бритвами. (Голосно.) Що то добре бути вченим! Я вчених людей і вас, Євфросино Сидоровно, ставлю без міри високо. (Тихо.) Євфросина, одна Євфросина достойна бути моєю жінкою; Євфросина, а більше ніхто! Але ж ота Оленка! Що за цяця, що за краса! То ж квітка, а не дівчина! Коли б з нею хоч побалакати на самоті, хоч зблизька надивитись на ті пишні очі! Треба її десь підстерегти. Але сватати буду Євфросину. Старий і стара держатимуть руку за мною. Напустив я їм в вічі туману.

Завіса падає.

ДІЯ ДРУГА

По обидва боки сцени гори: Кисилівка і Старогородська. На Кисилівці сидить подольський  х о р  шевців, на другій горі сидять старогородські  ш е в ц і  і співають.
Вечір. Місяць високо на небі.

ВИХІД 1
Подольський і старогородський  х о р  м і щ а н.

П о д о л ь с ь к и й  ш е в с ь к и й  х о р  (співає).

Не щебечи, соловейку,
На зорі раненько.
Не щебечи, малесенький,
Під вікном близенько.

С т а р о г о р о д с ь к и й  х о р  (хоче перекричати і починає на половині куплета, як перший хор ще не скінчує).

Твоя пісня дуже гарна,
Ти гарно співаєш;
Ти щасливо спарувався,
Ще й гніздечко маєш.

П о д о л ь с ь к и й  х о р  (ще голосніше, аж дереться).

А я бідний, безталанний,
Без пари, без хати!
Не досталось мені в світі
Весело співати.

С т а р о г о р о д с ь к и й  х о р  (ще голосніше).

Мені пугач знадобився;
Стогне, не співає…
Нехай стогне, нехай стогне
І смерть возвіщає.

г о л о с  з  1-го  х о р у.  А в нас баси кращі; а в вас баси, як побиті горшки.

г о л о с  з  2-го  х о р у.  Брешете! В нас кращі баси!

г о л о с  з  1-го  х о р у.  Брешіть самі, старогородські шевці. В нас на Подолі у коров кращі баси, ніж у вас.

г о л о с  з  2-го  х о р у.  Брешете, як ми шевці! Між нами нема ні однісінького шевця. Ви самі шевці!

г о л о с  з  1-го  х о р у.  У вас баси, як старі циганські решета. У флоровських черниць багато кращі баси, ніж у вас!

г о л о с  з  2-го  х о р у.  У нас корови співають такими басами, як ви, кожум’яцькі шевці.