Вірність ідеї, логіці, розумові і вірність собі не завжди співпадають, а не раз і протилежні. Чим раніше вдасться осягнути цю бажану середину, золотий перетин, на якому поєднуються воля й інтуїція, тіш повніше проживеш життя, тим більше зможеш зробити.

Може, тепер він урешті дістається цього, може тепер щось зміниться і в його непростому житті?

Григір слухав і себе, вдивляючись під час екскурсії у вражаючі історичні пам’ятки Стамбула — Константинополя. Тут загинула під навалою Османської імперії чудова візантійська культура.

У величній підземній водоймі, що нагадувала велетенський палац у чарівному підземеллі, під кількома колонами екскурсовод показав їм великі різьблені брили ще вочевидь візантійського походження. На двох з таких брил були вирізьблені голови Медузи. На одній Медуза сміялась.

Григір ніколи раніше не бачив усміхненої Медузи.

Що таке зло? Що таке добро? Чому що служить? І коли і як служить краще? Що означала ця усмішка?

Колись Медуза була дуже гарною дівчиною. Такою гарною, що рівну їй красуню важко було знайти. Була вона донькою морських богів Форкія і Кето, які в свою чергу були народжені від бога води Понта — звідси назва моря по-грецьки «понт» — і Геї-Землі. У Форкія і Кето народились три доньки Ґорґони — Пефредо, Еніо і Медуза, які жили в підземному царстві Тартарі. Дві старші були безсмертні, а Медуза смертна.

Ґід, що розповідала історію Медузи, висока стримана суховата туркеня, видно добре і детально вивчила міф про Медузу, бо тисячі туристів задають тут нескінченні запитання.

То ж у підземному царстві і запізнала Медуза бога морів Посейдона.

Вони покохали одне одного, і втекли на землю, аби насолоджуватись своїм коханням. Спершу вони зустрілись на квітчастому чудовому полі, і певний час раділи тут своєму щастю, але змушені були згодом вернутися до своїх володінь за законами, в яких жили.

Згодом, однак, вони зустрічались знову і знову. Для своїх любовних утіх вони уподобали один з храмів богині Афіни, віддалений від людських поселень і майже завжди порожній.

Випадково Афіна дізналась про це, навідала свій храм і захопила в ньому блудників.

Розлючена богиня перетворила тіло Медузи на тіло потвори, а з чудового волосся Медузи Афіна витворила безліч дрібних змійок, що вились тепер навколо обличчя Медузи. Посейдон утікав від гніву Афіни разом з Медузою в море. Його не зміг зачепити гнів богині війни, але його кохану — так. Посейдон тримав Медузу на руках, коли тікав, обличчям красуня Медуза притулилась у страсі до грудей Посейдона і тому воно так і лишилось незаймане прекрасним. Медуза повернулась в Тартар потворою. Та попри все кохання її до Посейдона лишилось так само сильним і обличчя так само прекрасним.

Однак від її погляду тепер кам’янів кожен, хто глянув би на неї. Посейдон і далі кохав Медузу, мріючи про те, аби звільнити її від прокляття Афіни. Афіна знала це, і їй було мало помсти. Вона вислала славного воїна Персея, аби він убив Медузу. Дала йому свій блискучий щит, і багато інших чарівних причандалів. Персей дістався Тартару, і, дивлячись у віддзеркалення Медузи на своєму щиті, відсік їй голову, коли вона спала.

Він забрав цю голову з собою, й Афіна згодом прикріпила її на свій щит, тепер використовуючи погляд Медузи, як зброю.

Медуза, однак, була вагітна. Оскільки її тіло було спотворене Афіною, вона не могла народити, але коли Персей відсік їй голову, то з її шиї з’явилось двоє дітей — діти Медузи і Посейдона.

Один з них був славний воїн Хрісаор, ім’я якого означає «золотий меч».

Інший син Медузи і Посейдона був Пегас.

Оце так! Пегас — син Медузи і Посейдона? Це дивина! Про таке Григір ніколи нічого не чув!

Він слухав розповідь гіда дуже уважно, бо йому справді було цікаво і чомусь здавалось зараз надзвичайно важливим досконально пізнати історію Медузи і її нащадків.

Посейдон не раз виступав у образі морського коня чи морського кентавра, отож один з його синів і був Пегас, кінь, наділений чарівною силою.

Ім’я Пегаса пов’язують з Еос, богинею світанкової зорі, він є серед числа небесних сузір’їв.

Однак його головна справа — час від часу бувати на Олімпі і приносити туди для Зевса блискавки.

А також, як крилатий кінь він став пізніше символом високого духу, поезії, творчого натхнення, недаром упокорював Муз, а отже — це ваш бог, ваш символ, панове письменники, — усміхнулась наприкінці пані гід.

Чи знала Медуза, яку ціну вона має заплатити за кохання до Посейдона? Чи короткі миті кохання, піднесення, шалу, забуття довколишнього, минулого і майбутнього вартують спотвореного життя, і наступної жахної смерті?

Ґід не знала, чому саме Медуза із трьох Ґорґон була єдиною смертною.

Це було таємницею, певне і в міфології.

Врешті, не так це важливо, хто ти і звідки, важливо, який ти, що несеш у житті, ким стаєш, і що є твоєю метою.

За що усі платимо, коли нас спіткає нелюбов, розчарування, чиясь жорстока помста, чиясь зрада?