ЯВА III

Гершко і Герасим.

Г е р ш к о. Здрастуйте, Герасим Никодимович.

Г е р а с и м. Знову жид!.. А ти звідкіля знаєш, що мене звуть Герасим та ще й Никодимович?

Г е р ш к о. Хто ж не знає такого хазяїна… Всі знають.

Г е р а с и м. Невже всі? (Набік.) От тобі й чирва світить. (До Гершка.) А вас як звуть?

Г е р ш к о. Грігорій Мойсєєвіч.

Г е р а с и м. Ага! Сідайте, Грігорій Мойсєєвіч. Виходить, ви вихрест?

Г е р ш к о. Боже меня сохрани, настоящій єврей…

Г е р а с и м. Грігорій Мойсєєвіч, а жид!

Г е р ш к о. Ето мода теперички… Разлі ви меня не узналі? Я тут недалечке от вас… Ми з папашею у Кукліновського землю держимо… то єсть нам теперички нельзя держать, то ми гендлі робимо: формально Суписов держить, а ми з папашею хазяїнуємо — роздаєм землю мужикам. Ви ще у папаші пару лошадей купили на середопостя.

Г е р а с и м. А-а! То це ти, Гершку? Диви, я одразу й не пізнав: ти тоді на ярмарку був замурзаний, а тепер Пузирем виглядаєш.

Г е р ш к о. Замурзаний? Зачем замурзаний? Разві можна так говорить? Звесно, на ярмарку біля скотини модного плаття не надінеш.

Г е р а с и м. А чого ж ти приїхав до мене?

Г е р ш к о. Єсть гендель — хотітє купить землю?

Г е р а с и м. Оце спитав! Та чи єсть же на світі такий чоловік, щоб не хотів землі купить? Тут під боком межа з межею Смоквинова земля: неперепахана, ставок рибний — а! Та все лини та карасі — можна грошики лупить у городі.

Г е р ш к о. Ну, і ви хочете покупать цю землю?

Г е р а с и м. Ох, хочу, голубчику, хочу! І вдень, і вночі тілько про це й думаю… Одна біда — грошей не вистача.

Г е р ш к о. Я можу вам помагать покупать землю Смоквинова.

Г е р а с и м. Як? Грошей даси?

Г е р ш к о. Зачім гроші? Ми грошей не маємо, ми із розумом живемо.

Г е р а с и м. Як грошей нема, то й розуму біг дасть.

Г е р ш к о. Помиляєтесь, Герасим Никодимович, не так: як розум є — будуть гроші! Хе-хе-хе!

Г е р а с и м. А може, так. Ну, показуй же твій розум.

Г е р ш к о. Ізвольте, з нашим удовольствієм: Смоквинов позичає на улучшеніє хазяйства п’ять тисяч! Хе-хе-хе! Яке там улучшеніє? Пхі! Между прочево, мне досконально звесно, що він уже п’ять імєнієв проїв. Ну, добре, нехай собі їсть!.. Він любе смачно їсти, а ви любите землю… Давайте єму п’ять тисячов під закладну, візьміть добрі проценти — і земля буде ваша.

Г е р а с и м. Яким побитом?

Г е р ш к о. А скудова він візьме заплатить долг, га? Скудова, я вас питаю? Земля заложена і перезаложена ув банк, прийде строк платить — її будуть продавать з аукціону, тоді ви приймете на себе банк — і земля ваша.

Г е р а с и м. Це виходить, я йому не позичу, а дам завдаток на землю і ще й процент візьму?

Г е р ш к о. Зараз видко комерчеську голову, з вами легко діло мать.

Г е р а с и м (про себе). Що ж його робить? Два діла збіглось докупи… Кума ще нема… Голова тріщить! (До Герш-ка.) Треба подумать.

Г е р ш к о. Ви довго не думайте, бо до Смоквинова уже приїздив фактор купувать землю… Ну я його прогнав, бо без мене тут ні один єврей не має права гендлювать. Я фактор на цей куток, і Смоквинов до мене належить, а якби тот господин поворотілся до мєнє, я б єму купив з одного слова, а теперички на злість тому господину желаю вам устроїть діло.

Г е р а с и м. Добре робиш, спасибі тобі! А від кого ж то фактор приїздив до Смоквинова?

Г е р ш к о. Від денежного чоловіка, від Жолудя.

Г е р а с и м. Від Жолудя?! Грігорій Мойсєєвіч, будь ласка, не допустіть Жолудя. Ідіть зараз до Смоквинова, обнадежте його, що я дам грошей під закладну і процент візьму невеликий… Тілько треба день-другий підождать, поки я обернуся з своїми ділами.

Г е р ш к о. Можна. А скілько ви мені дасте факторського?

Г е р а с и м. А скілько ж ви хочете, Грігорій Мойсєєвіч?

Г е р ш к о. Дасте п’ятдесят карбованців тепер, а як поладнається діло, то ще п’ятдесят.

Г е р а с и м. Помилуйте… Господь з вами. Бога бійтесь! Де ж таки сто карбованців за такий пустяк? Візьміть тепер… десять карбованців, а як діло скінчиться, тоді ще двадцять п’ять…

Г е р ш к о. Мінє ето даже странно, как чесний человек! За кого ви меня принімаєтє? Разлі я какой пархач, я человек рускій, у мене душа на роспашку.

Г е р а с и м. Невже ж мало? За віщо ж більше?

Г е р ш к о. За такое дело тридцять п’ять рублів! Та я тілько слово скажу Жолудю, то он дасть мені сто п’ятдесят рублей, бо його земля підходить тож до Смоквинова, єму до зарізу ета земля нужна. На його землі вода далеко — аж у головах, а тут став, можна купать овець, можна… мало чого не можна! Жолудь аж труситься за тою землею.

Г е р а с и м. Ви хочете мене живцем облупить. І не гріх вам, Грігорій Мойсєєвіч. Я з вашим батьком давній приятель, і коней у нього купив.

Г е р ш к о. Наш заробіток у год раз, треба пользоваться. (Встає.) Не дасте ви, дасть Жолудь. Разлі мінє не всьо равно, аби гроші.